SVRM "прощання"

"Я знов самотній і проклятий, — схилився тяжко до вікна: на мурах, ніби на розп’яттях, ворони виють в небеса. їх чую крики ізнадвору у серці зрадженім своїм… Куди, куди втічу від горя, від тих зловісних голосів?.. Упала буря із-за бору на місто пилом і піском, змела на вітер птицю чорну, неначе пір’я під погром, та й кинула мені зокола малу стеблину пирію, щоб завихрити з нею вгору і думу змучену мою!... Я знов самотній і проклятий — схилився тяжко до вікна: на мурах, ніби на розп’яттях, з пилами буря умира." Тодось Осьмачка

Нема нічого на землі – Й нічого більше вже не треба: Ми – нанизу в сліпій імлі, Вгорі – далекі зорі неба. ... Є тільки смерть, є тільки тьма Та пристрасна музика муки. Прийди ж ти, мудра і німа. Склади на грудях мертві руки. Євген Маланюк, 1925

Знов захід буряний. Недобрий. Знов пророкує кров’ю літер, Що ми загинем, яко обри, Що буде степ, руїна й вітер, Що почорніє світ сей білий, Що все живе пожруть пожежі, Що тільки віщий свист Сибіли Лунатиме в сліпім безмежжі. Сузір’ям скаже Бог вознести У мертвім небі пентаграму. Й новий про се напише Нестор В самотній катакомбі храму. Євген Маланюк, 1924

"Зникає день в глухі безодні, Частину мук у тьму бере. Приходить "завтра", як "сьогодні" — Давно прожите і старе. Приходить з ним печаль вмирання, Бліде горіння хмурих дум, І та ж журба, і ті ж страждання, І той же денний сміх і глум. І ті ж картини і одміни, Борьба без віри і без сил. І знов дивлюсь я на руїни, І знов блукаю між могил." Яків Савченко

"Хвилює жах і мають крила. Сіріє постать Сатани… …Печаль, як мати, заніміла, Припала скорбно до труни. Летять безшумно чорні крила. А ніч безлика і страшна. …Погасли свічі і кадила — І в вікна глянув Сатана…" Яків Савченко