З​л​о​в​і​с​н​е

Знов захід буряний. Недобрий. Знов пророкує кров’ю літер, Що ми загинем, яко обри, Що буде степ, руїна й вітер, Що почорніє світ сей білий, Що все живе пожруть пожежі, Що тільки віщий свист Сибіли Лунатиме в сліпім безмежжі. Сузір’ям скаже Бог вознести У мертвім небі пентаграму. Й новий про се напише Нестор В самотній катакомбі храму. Євген Маланюк, 1924